Зір – це найважливіший орган чуття людини. Через нього ми отримуємо до 80% всієї інформації. Тому необхідно захищати зір від негативного впливу зовнішнього і робочого середовища, такого як сонячне випромінювання, випромінювання від телевізора, комп’ютера тощо.

Крім того, чим старшою стає людина, тим більшим є ризик захворювання очей, головним чином поява вікової дегенерації макули і катаракти.

• Вікова дегенерація макули

Років 30 тому вона відносилася до рідкісних хвороб, а на сьогоднішній день – це одна з найчастіших причин сліпоти у розвинених країнах. Точна причина захворювання не відома. Припускають, що вона спричинена впливом кількох факторів, наприклад, зміною зовнішніх факторів навколишнього середовища (сонячне та інше випромінювання тощо) і стилем життя (стрес, дієта тощо).

Коли світло потрапляє в око, воно падає на сітківку. Тут знаходиться центр найгострішого зору – так звана жовта пляма (макула). Із сітківки зображення потім проходить у вигляді нервових сигналів оптичним каналом до мозку. Однак при потраплянні світла на сітківку виникають також шкідливі речовини, так звані вільні радикали. Вони накопичуються і пошкоджують головну макулу. Якщо їх не видалити, вони можуть пошкодити і навіть вбити клітини макули і спричинити вікову дегенерацію макули. Лютеїн і зеаксантин – це пігменти, необхідні для роботи сітківки, які організм сам виробити не може, тому їх потрібно отримувати ззовні. Ці пігменти не лише живлять сітківку, але й захищають її як фільтр, поглинаючи частину шкідливого світлового випромінювання. Тому ми називаємо їх також "внутрішніми окулярами". Принципом цього "захисту" є знищення вільних радикалів. Цей процес проходить у взаємодії з іншими антиоксидантами (вітамінами А, Е, С) та деякими мікроелементами (селеном, цинком).

До груп ризику розвитку вікової дегенерації макули відносяться люди похилого віку, курці, жінки, люди зі світлим кольором райдужки, у яких менша кількість лютеїну у сітківці, а також ті, кому була проведена операція з видалення катаракти.

• Катаракта

Це – помутніння кришталика ока, яке виникає внаслідок зміни структури і розташування білкових волокон у ньому. Кришталик змінюється з віком та під впливом різних факторів (наприклад, ліків, різних хвороб), поступово мутніє та міняється з прозорого на непрозорий. Це погіршує проходження світла, зображення на сітківці стає розмазаним, людина сприймає оточення розмитим, тобто несфокусованим, мутним, затуманеним і спотвореним. На сьогоднішній день цю проблему можна усунути шляхом проведення операції, при якій кришталик змінюють на штучний, що покращує гостроту зору. Після такої операції в очі пацієнта буде потрапляти більше світла.

Оскільки катаракта розвивається протягом кількох років, чутлива тканина дна ока одразу не адаптується до раптової зміни і часто достатньою мірою не нейтралізує світлову енергію. Щоб підготувати очі пацієнта до нових світлових умов йому потрібно приймати лютеїн і зеаксантин не менше 3 місяців до і після операції.